13 травня...

«Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя – ви й не уявляєте. Сьогодні 13-те. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче». Ці слова Миколи Хвильового 13 травня 1933 року стали останнім, що він написав.
Саме цього дня здобувачі освіти навчальних груп Ф-21, Ф-22, ІТ-21, ІТ-22, С-31 спільно із викладачами Владиславом Денисюком, Галиною Дацюк-Василюк, Ольгою Кузьмич та Катериною Макарук мали можливість зустрітися із режисером Тарас Томенко та актором Дмитро Олійник, які завітали до Луцька, аби ще раз нагадати про трагічну і малознану сторінку нашої історії, поділитися думками про фільм та поспілкуватися з глядачами. Перегляд стрічки «Будинок «Слово». Нескінчений роман», яка вже більш як рік не сходить з великих екранів, відбувся у кінотеатрі Multiplex.
У розкішному за мірками радянських людей будинку зібрано культурну еліту України. Будівля не лише вигадливої форми – нагадує літеру «С». Тому його й назвали – «Будинок «Слово».
Під одним дахом тут живуть Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Наталія Ужвій, Рая Троянкер, Юрій Яновський, Майк Йогансен та ще багато талановитих митців. Їхня творчість дуже різниться. Але їх об’єднала трагічна доля бути приналежними до покоління «Розстріляного відродження».
Тепер, вивчаючи трагічні сторінки історії знищення української культури, розумієш масштаби винищення. Лише у будинку «Слово» було репресовано понад дві третини мешканців. Обшук, допит, в’язниця, концтабір, мученицька смерть. Більшість представників інтелігенції знайшли її у карельському урочищі Сандармох. Перший етап розстрілів розпочався у жовтні 1937 року. У списку на знищення було 290 українців.